Простір, що ховається за предметами, які в ньому живуть.
Першою зустрічає кав'ярня, ну або запах кави. Тут можна обрати чашку ще до того, як зробиш замовлення, і випити каву саме з неї. Найчесніший спосіб познайомитися з річчю. Барна стійка вкрита плиткою, яку придумала наша команда: фрагменти посуду нібито вилуплюються прямо з глини, і ти застаєш цей момент.
Стіни, підлога і стеля тут майже одного кольору, але кожна поверхня своя за фактурою і трохи своя за відтінком. Так само, як і самі вироби: здаються схожими, але варто придивитися ближче.
Заокруглені відкоси вікон та дверей перегукуються з округлими формами посуду, і починає здаватися, що сама архітектура теж частина колекції. Дзеркальна арка ділить простір надвоє: з одного боку ти розглядаєш і торкаєшся, з іншого вже сидиш із чашкою в руках і відчуваєш себе вдома.
До речі, відчуття дому тут не випадкове. Полиці розташовані на тій самій висоті, де речі зазвичай стоять у нас в квартирах, тож кожен предмет одразу уявляється на своїй кухні чи в вітальні. А в кінці залу стоїть великий дерев'яний шкаф, вигнутий дугою, трохи як модерністський сервант, але з характером. Нагадує, що звичні речі теж можуть здивувати.
Сам магазин знаходиться в старій київській будівлі з гранітним фасадом. Щоб не порушувати його характер, ми підібрали гранітну крихту в той самий колір і вкрили нею сходинки і пандус. Вхід вийшов таким, ніби він тут завжди був. А оскільки зайвого декору немає, з вулиці погляд одразу тягнеться крізь вітрини всередину, до предметів і теплого світла, яке ввечері огортає їх дуже по-домашньому.
